Морська безпека та оборона

ПРАКТИЧНІ АСПЕКТИ ВПРОВАДЖЕННЯ МІЖНАРОДНИХ СТАНДАРТІВ У НАЦІОНАЛЬНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ ПРОЦЕС ЩОДО ЗАХИСТУ ПРАВ ЛЮДИНИ В УМОВАХ ЗБРОЙНОГО КОНФЛІКТУ

І. С. Ганенко — Tue, 25 Mar 2025 00:00:00 +0200

У стаття здійснено у дослідження практичних аспектів впровадження міжнародних стандартів у національний кримінальний процес щодо захисту прав людини в умовах збройного конфлікту. Зауважено, що в умовах збройних конфліктів значно зростає рівень таких кримінальних правопорушень, як: воєнні злочини, злочини проти людності, злочини геноциду, кримінальні правопорушення проти власності та прав цивільного населення, а механізм кримінально-правового переслідування за вчинення кримінальних правопорушень повинен включає стандарти міжнародного гуманітарного права. Підкреслено, що стандарти міжнародного кримінального права поєднують в собі норми матеріального, процесуального, організаційного, виконавчого права, процесуально-процедурні інститути, закріплюються у відповідних міжнародно-правових джерелах та впроваджуються до кримінального процесуального законодавства України шляхом ратифікація, інкорпорування, підписання, затвердження, приєднання до договору та прийняття договору. Визначено, що ратифікація відповідних міжнародних НПА передбачає включення їх до джерел кримінального процесуального законодавства (наприклад, ратифікація Римського статут зумовила ряд необхідних змін у кримінальному процесуальному законодавстві України, зокрема щодо впровадження принципу універсальної юрисдикції, здійснення спеціального досудового розслідування, забезпечення повного обсягу співробітництва з МКС), а положення нератифікованих міжнародних нормативно-правових актів використовуються в сфері законопроєктної діяльності, підвищення кваліфікації, наукових досліджень, налагодженню партнерських відносин та ін. (наприклад, Статут Європейської організації з питань юстиції визначає засади функціонування Євроюсту, в т.ч. в сфері розслідування злочинів вчинених в ході російсько-української війни). Резюмовано, що застосування міжнародних стандартів кримінального процесу в умовах збройного конфлікту сприяє: встановленню правових рамок для належного розслідування та судового переслідування за міжнародні злочини, визначенню порядку притягнення винних осіб до відповідальності на міжнародному рівні, гармонізації національного законодавства у відповідності до міжнародного права, національних гарантіях справедливого правосуддя та зміцненню довіри до нього, ефективній співпраці з міжнародними інституціями та ін.

ІНСТИТУЦІЙНА ВЗАЄМОДІЯ МІЖНАРОДНИХ МОРСЬКИХ ОРГАНІЗАЦІЙ З МЕХАНІЗМАМИ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ

Д. О. Гребенюк — Tue, 25 Mar 2025 00:00:00 +0200

У науковій статті досліджується інституційна взаємодія міжнародних морських організацій та механізмів національної безпеки, приділяється увага Міжнародній морській організації у розробці універсальних стандартів морської безпеки, а також процесам їх імплементації у національні правові системи. Розглянуто нормативно-правові та інституційні аспекти співпраці України з міжнародними морськими організаціями в контексті інтеграційного шляху. У межах дослідження проаналізовано основні сучасні виклики, які створюють ризики для національної безпеки, також була зроблена спроба з’ясування інституційної взаємодії міжнародних морських організацій із механізмами національної безпеки, крізь призму сучасної системи глобального управління морською діяльністю. Еволюція даного явища засвідчує, що людство здавна стикалося з викликами, пов’язаними з використанням морських ресурсів, що потребувало узгоджених міжнародних рішень. Даний аспект зумовив поступове формування системи правових норм, яка регулює відносини у сфері морського користування та за результатом сформувало підґрунтя для становлення міжнародного морського права. Окреслено, як стандарти Міжнародної морської організації сприяють підвищенню ефективності реагування на зазначені виклики через удосконалення управлінських підходів та технічного забезпечення. В науковій статті акцентується на тому факті, що морська безпека є невід’ємною складовою загальної системи національної безпеки, що в свою чергу визначає необхідність розробки комплексних стратегій для її зміцнення. Тому за результатом дослідження вбачається, що інституційна взаємодія міжнародних морських організацій із національними механізмами безпеки здатна відігравати ключову роль у створенні ефективних інструментів реагування на сучасні загрози. Окремо акцентується на синергії між національними та міжнародними структурами у сфері пошуку і рятування, екологічної безпеки, захисту критичної морської інфраструктури та забезпечення безпеки судноплавства, тому результати дослідження можуть бути використані для оптимізації національної політики морської безпеки, посилення співпраці з міжнародними морськими інституціями та розробки рекомендацій щодо зміцнення національної безпеки через адаптацію глобальних стандартів до специфіки сучасних викликів.

ЗМІСТ ТА ОСОБЛИВОСТІ ЕКСПЕРТНОЇ ВИБІРКИ В ОЦІНЮВАННІ КІБЕРРИЗИКІВ

С. В. Демедюк — Tue, 25 Mar 2025 00:00:00 +0200

У статті досліджено сучасні підходи до забезпечення кібербезпеки, зокрема концепцію кіберстійкості, яка включає не лише захист від атак, але й здатність організацій швидко відновлюватися після інцидентів. Проаналізовано міжнародні та національні нормативні документи, що регулюють сферу кібербезпеки. Визначено ключові загрози в кіберпросторі та необхідність упровадження ризик-орієнтованого підходу для оцінки й мінімізації потенційних небезпек. Значну увагу приділено аналітичним методам оцінки кіберризиків, які базуються на зборі даних, їх обробці та класифікації. Важливою складовою кібербезпеки є міждисциплінарний підхід, що поєднує кримінологічні, соціологічні та математичні методи для ефективного управління загрозами. Дослідження проводилось на основі експертного опитування представників державного сектору, правоохоронних органів, військових адміністрацій, наукових установ та підприємств критичної інфраструктури. Виявлено значну варіативність оцінки кіберзагроз залежно від досвіду фахівців, що підкреслює важливість залучення широкого експертного середовища для формування стратегічних рішень у сфері кібербезпеки. У статті обґрунтовано необхідність розробки ефективних механізмів протидії кіберзлочинності на основі комплексного аналізу загроз та впровадження інструментів кіберстійкості. Запропоновано основні напрями розвитку національної системи кібербезпеки України, зокрема вдосконалення законодавчої бази, впровадження інноваційних технологій аналізу великих даних та розширення програм підготовки фахівців у цій сфері. Отримані результати можуть бути використані для вдосконалення державної політики у сфері кібербезпеки, розробки нормативних документів, спрямованих на зниження кіберризиків, та створення ефективних методик оцінювання загроз. Подальші дослідження мають зосередитися на глибшому аналізі ризиків з урахуванням міжнародного досвіду та технологічних інновацій, що дозволить підвищити рівень кіберзахисту державних установ, підприємств та громадянського суспільства.

РІВЕНЬ ДОВІРИ НАСЕЛЕННЯ ДО ПОЛІЦІЇ: ЧИ ОБ’ЄКТИВНИЙ КРИТЕРІЙ ОЦІНКИ ЕФЕКТИВНОСТІ ДІЯЛЬНОСТІ ПОЛІЦІЇ?

А. А. Десятник — Tue, 25 Mar 2025 00:00:00 +0200

Стаття присвячена дослідженню адміністративно-правових аспектів окремих проблемних питань об’єктивності основного критерія оцінки ефективності діяльності органів і підрозділів поліції – рівня довіри населення до поліції. Автор дійшов до висновку, що рівень довіри населення до Національної поліції має бути допоміжним критерієм як по відношенню до конкретного поліцейського, так й до органу та підрозділу поліції в цілому та має прикладний характер до оцінки, яке дає керівництво поліції. При цьому треба враховувати, що оцінка рівня довіри населення може суттєво відрізнятися від дійсного рівня довіри внаслідок рівня правосвідомості, законослухняності опитаних, рівня сприймання поліції внаслідок стереотипів, закладених у свідомість особи через ЗМІ, інтернет, а також помилок (викривлень) результатів опитувань. Стверджується, що визначення у ч. 3 ст. 11 Закону України «Про Національну поліцію», що рівень довіри населення до поліції є основним критерієм оцінки ефективності діяльності органів і підрозділів поліції не в повній мірі відповідає сутності діяльності Національної поліції, не націлює поліцейських всіх рівнів на якість виконання саме завдань та функцій поліції. Внаслідок цього поліція націлена до отримання довіри від населення, а не на належне виконання своїх завдань та функцій. При цьому довіру окремих представників населення можна отримати шляхом бездіяльності або порушення законодавства з боку поліції. Наголошується, що рівень довіри населення до поліції є додатковим критерієм оцінки ефективності діяльності органів і підрозділів, яка випливає саме з якісного виконання завдань та функцій поліції. Пропонується у Законі України «Про Національну поліцію» визначити, що основним критерієм оцінки ефективності діяльності поліцейських, органів і підрозділів поліції є повнота, якість виконання завдань поліції, визначених у ст. 2 вказаного Закону.

АНАЛІЗ ПАРАМЕТРІВ МОРСЬКОГО ХВИЛЮВАННЯ, ЯКІ МАЮТЬ ВПЛИВ НА БЕЗПЕКУ ПЛАВАННЯ

Р. О. Кубіцький, А. О. Буга, В. Я. Корніюк — Tue, 25 Mar 2025 00:00:00 +0200

У статті розглядаються характеристики процесу хвилювання, яке є однією з основних складових динаміки Світового океану. Хвилі в океанах і морях представляють собою періодичні коливання частинок води навколо положення їх рівноваги. Причини утворення та умови розповсюдження хвиль в океанах і морях доволі різноманітні, тому їх класифікують за різними ознаками. В залежності від сил, що їх викликають, (тобто, за походженням) виділяють наступні види хвиль: вітрові, анемобаричні, сейсмічні, припливні, корабельні. Вивчення хвиль впродовж багатьох років проводилось на основі положень класичної гідромеханіки. На даний момент існує значна кількість різних теорій морських хвиль, серед яких однією з найбільш наочних є так звана трохоїдальна теорія, яка наводиться у статті. У цій теорії розглядаються ідеалізовані хвилі, профіль яких описується кривою, що носить назву трохоїда. На поверхні океанів та морів переважають вітрові хвилі, що відрізняються великим різноманіттям. Як показали спостереження, це різноманіття характеризується, тим не менше, певними статистичними закономірностями, що дає можливість вивчати не тільки окремі хвилі, але й одночасно всю сукупність вітрових хвиль. Розподіл вітрових хвиль в океанах та морях визначається здебільшого особливостями вітрового режиму. Великий вплив на хвилі також мають степінь розчленованості водойми, рельєф дна, наявність льодового покриву. Незважаючи на досягнуті успіхи у розвитку теорії вітрових хвиль, основні питання поки не отримали достатньо повного та строгого вирішення, що пояснюється великою складністю самого вирішення. Елементи морських хвиль, що виникають під дією вітру в океанах і морях, залежать не тільки від сили вітру, але й від тривалості його дії, довжини розгону, рельєфу дна. Тому вітер однієї й тієї ж сили при різних конкретних умовах може утворювати різні хвилі. Максимальні висоти хвиль, що спостерігаються в океанах, значно більші, ніж у морях. Географічний розподіл хвиль у різних районах Світового океану по сезонах (місяцях) наводиться у спеціальних посібниках. Забезпечення безпеки плавання в умовах сильного хвилювання і вітру, особливо у штормових умовах, багато в чому залежить від розуміння судноводієм закономірностей їх впливу на судно.

АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ РОЗВИТКУ СПОСОБІВ ВЕДЕННЯ ЗУСТРІЧНОГО БОЮ ПІДРОЗДІЛАМИ МОРСЬКОЇ ПІХОТИ У СВІТІ СУЧАСНИХ ПОГЛЯДІВ

Г. О. Павлов, Д. С. Мощенко, С. В. Єременок — Tue, 25 Mar 2025 00:00:00 +0200

У сучасних умовах ведення бойових дії різко зросло значення випередження противника у вогневому ураженні. Поряд з випередженням противника в нанесенні вогневих ударів важливе значення має і випередження його в розгортанні головних сил і переході в атаку. Важливість цієї умови для досягнення успіху в зустрічному бою підтверджується досвідом багатьох зустрічних боїв, проведених у минулих і сучасних бойових діях, та підкреслюється в статутах багатьох сучасних армій. Досягнення успіху в зустрічному бою неможливе без захоплення ініціативи й утримання її під час бою. Це досягається високою активністю і рішучістю дій військ, їхньою мобільністю, оперативністю в роботі командирів і штабів, проявом творчості, випередженням противника в діях. Для успішного ведення зустрічного бою необхідно творчо застосовувати загальні принципи сучасного загальновійськового бою, вміло використовувати велику вогневу міць, високу маневреність, рухливість і ударну силу військ. Водночас, як показує бойовий досвід, на результат зустрічного бою серйозно впливають чинники, зумовлені природою цього бою. Вони повною мірою повинні враховуватися при організації та веденні зустрічного бою. Зустрічний бій являє собою різновид наступального бою, в якому обидві сторони прагнуть виконати поставлене завдання наступом. Війська в зустрічному бою мають на меті розгромити наступаючого противника, захопити ініціативу і створити вигідні умови для подальших дій. До початка війни основні угруповання військ сторін перебувають на певній відстані одне від одного, і їхньому зіткненню передує висування частин і з'єднань маршем із місць постійної дислокації, районів зосередження, навчань і зборів за бойовою тривогою. Природно, що в такій обстановці, коли обидві сторони рухаються з однаковою рішучою метою розгромити противника наступальними діями, створюються умови для виникнення численних зустрічних боїв. У зустрічний бій з маршу можуть вступати частини і з'єднання не тільки першого ешелону, а й ті, що висуваються з глибини для нарощування зусиль, розвитку успіху або відбиття ударів противника. Отже, в початковий період війни зустрічний бій з розгортанням військ з похідних колон стає найбільш характерним різновидом наступальних дій військ.

АДМІНІСТРАТИВНА ПРОЦЕДУРА НАДАННЯ СТАТУСУ ВЕТЕРАНА ВІЙНИ: ПОНЯТТЯ, ОСОБЛИВОСТІ ТА ВИДИ

С. В. Сівков — Tue, 25 Mar 2025 00:00:00 +0200

В даній статті розкрито поняття, особливості та види адміністративної процедури надання статусу ветерана війни. Визначено, що адміністративна процедура встановлення статусу ветерана війни – це визначений законом порядок розгляду та вирішення уповноваженими суб’єктами публічної адміністрації справ, спрямованих на юридичне встановлення правового статусу ветерана війни. Адміністративна процедура встановлення статусу ветерана війни в Україні характеризується низкою особливостей, що зумовлюють її специфіку у системі публічного адміністрування. Вона є правонадавальною за своєю юридичною природою, оскільки має на меті надання особі певного публічного статусу, який породжує суб'єктивні права і гарантії, визначені законодавством. Процедура є простою за структурою – передбачає подання заяви з комплектом необхідних документів та проходження кількох перевірочних етапів без складної внутрішньої бюрократії або змагальності сторін. Водночас її ініціатором виступає приватна особа (громадянин України, іноземець або особа без громадянства), яка подає заяву добровільно на підставі власного інтересу в отриманні відповідного статусу. Такий характер процедури підкреслює важливість дотримання принципів доступності, прозорості та оперативності при її реалізації. Стверджується, що розгляд адміністративних процедур встановлення правових статусів учасника бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни та учасника війни зазначимо, що відповідні процедури є досить складними. І це очевидно та досить виправдано для держави з огляду на значущість та наслідки набуття особами відповідних правових статусів. Проте на таку процедурну проблемність накладається низка факторів, які суттєво ускладнюють процес отримання правового статусу ветерана війни особами, які мають право на його встановлення, що певною мірою дискримінує їх. Першопричиною зазначеному є вкрай низький рівень обізнаності населення про механізми набуття відповідних правових статусів. Також доцільно зауважити на відсутності поваги до людської гідності серед уповноважених на прийняття рішень у рамках процедури встановлення статусу ветерана війни. Значний негативний відбиток накладає триваюча війна, адже збір документів ускладнюється руйнуваннями інфраструктури та іншими негативними чинниками.

НАУКОВІСТЬ ПРОЦЕСУ ВИВЧЕННЯ ТА ВПРОВАДЖЕННЯ ДОСВІДУ У ВІЙСЬКОВИХ ПІДРОЗДІЛАХ

М. В. Слободянюк — Tue, 25 Mar 2025 00:00:00 +0200

Стаття комплексно досліджує науковий підхід до вивчення та впровадження бойового досвіду у військово-морських силах України, що має критичне значення в умовах сучасних воєнних викликів. Основна мета роботи полягає в розробці інноваційної методики аналізу бойового досвіду з використанням математичного інструментарію, зокрема діаграм Венна, спрямованої на підвищення ефективності військово-морських операцій. Методологія дослідження представляє загальний комплексний підхід до збору та обробки інформації, який інтегрує активні та пасивні методи накопичення даних з військової практики. Принциповою особливістю роботи є впровадження діаграм Венна як інструменту порівняльного аналізу характеристик військово-морської техніки, систем озброєння та тактичних підходів, що забезпечує об’єктивну та всебічну оцінку бойових спроможностей. Наукова новизна дослідження розкривається через новий методологічний підхід до аналізу бойового досвіду, заснований на математичних інструментах візуалізації. Розроблена методика формує системний підхід до вивчення та впровадження досвіду у Військово-Морських Силах, створюючи дієвий механізм виявлення потенційних загроз та можливостей противника. Результати дослідження переконливо демонструють ефективність використання діаграм Венна для порівняльного аналізу бойових характеристик, типів кораблів, озброєння та тактичних стратегій. Запропонований науковий підхід не лише створює передумови для підвищення якості прийняття тактичних рішень, але й забезпечує оптимізацію бойового планування у військово-морських операціях. Практична значимість роботи полягає в суттєвому розширенні аналітичного інструментарію військових підрозділів, формуванні методологічної бази для подальших наукових досліджень у сфері вивчення та впровадження бойового досвіду, що має стратегічне значення для забезпечення обороноздатності держави.

ЗНАЧЕННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ СТРАТЕГІЇ МОРСЬКОЇ БЕЗПЕКИ В ЗАБЕЗПЕЧЕННІ ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ ЦІЛІСНОСТІ ТА СУВЕРЕНІТЕТУ ДЕРЖАВИ

Б. В. Фасій — Tue, 25 Mar 2025 00:00:00 +0200

У даному науковому дослідженні розглянуто значення національної стратегії морської безпеки у забезпеченні територіальної цілісності та суверенітету держави, що є надзвичайно актуальним питанням в умовах сучасних глобальних викликів і загроз. Для України, яка має значний вихід до Чорного моря та Азовського моря, забезпечення морської безпеки є критичним елементом національної безпеки особливо в умовах триваючої збройної агресії з боку РФ. Аналіз структури та змісту Стратегії морської безпеки України дозволив визначити її позитивні аспекти, серед який – системний підхід до ідентифікації загроз, визначення ключових напрямків дій та інтеграція міжнародних стандартів у національну політику. Водночас виявлено певні недоліки, які потребують вдосконалення, зокрема недостатню конкретизацію механізмів імплементації стратегічних цілей, слабке залучення громадськості та приватного сектору до питань морської безпеки, а також відсутність чіткої координації між відповідальними органами влади. У статті також запропоновано шляхи вдосконалення національної стратегії морської безпеки, серед яких – підвищення ефективності міжвідомчої координації, розвиток сучасних технологій моніторингу морських територій, а також посилення нормативно–правової бази для забезпечення відповідальності за порушення морської безпеки. Під час наукового дослідження було використано системний метод, що дозволив розглянути національно стратегію морської безпеки як єдину взаємопов’язану систему, де кожен елемент виконує свою функцію у забезпеченні територіальної цілісності держави. Також застосовано аналітичний метод, який сприяв детальному вивченню нормативної бази з питань регулювання морської безпеки. Це дало можливість визначити їх роль у формуванні ефективної національної політики та виявити аспекти, які потребують вдосконалення. Теоретична цінність дослідження полягає у формуванні цілісного наукового підходу до аналізу значення морської безпеки як складової національної стратегії забезпечення суверенітету та територіальної цілісності. Практична цінність дослідження полягає у розробці рекомендацій щодо вдосконалення національної стратегії морської безпеки України та механізмів її реалізації для підвищенні ефективності захисту державних інтересів у морському просторі.

ВПЛИВ ДОСВІДУ РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКОЇ ВІЙНИ НА МОРІ НА ВІЙСЬКОВО-МОРСЬКУ ТЕОРІЮ КРАЇН НАТО

С. В. Курдюк, А. О. Филипенко, А. А. Бондаренко — Tue, 25 Mar 2025 00:00:00 +0200

В статті розглянуто публікації експертів країн-членів НАТО – США, Великої Британії та Німеччини щодо уроків російсько-української війни на морі. З’ясовано, що досвід бойових дій на Чорному морі ретельно аналізуються західними дослідниками. Особливий інтерес викликає застосування Силами оборони України морських безекіпажних апаратів різного призначення. Експерти відзначають, що завдяки їх застосуванню Україна, яка практично не має власного флоту, зуміла суттєво обмежити активність російського флоту і забезпечити функціонування тимчасового торговельного шляху – «українського зернового коридору». На їх думку, український досвід може бути корисним для інших країн, які не мають значних бюджетів на утримання класичного військового флоту та потребують покращення оборони з моря, зокрема, країн Балтії. Крім того, морські дрони роблять вразливими систему забезпечення військових кораблів та загрожують портам висадки, що, в свою чергу впливатиме на спроможність військово-морських сил більш ефективно здійснювати операції на морі. Водночас більшість військових експертів провідних країн світу вважає, що досвід російсько-української війни на морі не є універсальним і зумовлений специфікою географічної та оперативної обстановки на Чорному морі. Існують певні обмеження щодо застосування морських безекіпажних апаратів, внаслідок чого вони не можуть бути повноцінною заміною класичним військовим кораблям.

ПРІОРИТЕТИ ПРОФЕСІЙНОГО ЧИТАННЯ ФАХІВЦІВ ВІЙСЬКОВО- МОРСЬКОГО ФЛОТУ ТА БЕРЕГОВОЇ ОХОРОНИ США

С. П. Шумовецька — Tue, 25 Mar 2025 00:00:00 +0200

У статті висвітлено досвід провідних військових навчальних закладів США, який засвідчує важливість професійного розвитку майбутніх офіцерів, нагальність пошуку нових форм роботи щодо засвоєння теорії і практики військово-морської сили та лідерства. Детально простежено практику професійного читання у навчальних закладах, що готують фахівців для Військово-Морського флоту та Берегової охорони США, зокрема Університеті Морської піхоти, Військово-морському інституті, Академії Берегової охорони, а також Центрі військової історії армії США, Військово-Морській післядипломній школі та Асоціації військових офіцерів США. Філософія освіти у цих навчальних закладах та установах передбачає, що завдяки взаємодії з книгою, самонавчанню офіцери можуть стати більш поінформованими та компетентними. Пріоритетами програм професійного читання тут є військово-морська історія, стратегія, військово-морські операції, оперативна доктрина, теорія і практика управління та лідерства. Книги зі списків для професійного читання допомагають майбутнім офіцерам глибше зрозуміти складнощі сучасного світу, оцінити військово-морську спадщину, загалом сформувати фундамент знань та краще освоїти різні аспекти стратегічного середовища, своєї місії, основні вимоги військово-морської сили. Акцентовано увагу на важливості запозичення подібної практики і в системі військової освіти України. Книги зі списку для професійного читання можуть допомогти майбутнім офіцерам підвищити рівень знань, здобутих під час формального навчання у військових закладах, доповнити матеріали програмних занять. Читання таких книг дає багато можливостей для удосконалення процесу прийняття управлінських рішень, має неоціненне значення для відпрацювання ефективних шляхів розв’язання проблемних ситуацій у повсякденному житті та під час бойових дій, що є передумовою інтелектуальної переваги над ворогом. Загалом доведено, що читання літератури є важливим інструментом розвитку оперативного мислення майбутніх офіцерів, їх належної підготовки до виконання завдань вищого рівня когнітивної складності.