ВИБІР І ОБҐРУНТУВАННЯ СТРУКТУРИ МОДЕЛІ МАЛОГАБАРИТНИХ СТАНЦІЙ ТРОПОСФЕРНОГО ЗВ’ЯЗКУ СПЕЦІАЛЬНОГО ПРИЗНАЧЕННЯ
DOI:
https://doi.org/10.32782/msd/2023.2.10Ключові слова:
електронна комунікаційна мережа, радіозв’язок, тропосферний зв’язок, тропосферні станції, тропосферні лінії, супутниковий зв’язок, напрями розвитку, комбіновані станціїАнотація
Тенденції розвитку засобів зв’язку, що застосовуються у системах управління військами і зброєю, істотно залежать від змін характеру сучасних бойових дій. Реалізація вищезазначених тенденцій повинна здійснюватися на основі глобальної взаємодії оперативних об’єднань, з’єднань, частин і підрозділів, технологічної досконалості військ та інформаційної переваги шляхом ведення військових дій у єдиному інформаційному просторі або з використанням об’єднаних інформаційно-керуючих мереж (NCW – Network Centric Warfare). Платформою функціонування NCW є інтегрована система електронних комунікацій, що складається з різних видів та родів зв’язку. Тропосферний зв’язок є одним із родів радіозв’язку поряд із радіорелейним і супутниковим, що застосовується в інтегрованій системі електронних комунікацій. Ефективність використання тропосферних станцій для організації зв’язку на користь армій найбільш розвинених держав неодноразово доведено результатами експлуатаційного моніторингу, а можливість їх використання на користь ЗС України обґрунтовано програмами розвитку як ЗС загалом, так і системи управління зокрема. Висока ефективність тропосферних ліній зумовлена меншою кількістю ретрансляційних станцій порівняно з радіорелейними лініями прямої видимості, можливістю працювати у важкодоступних районах, високою мобільністю розгортання та стійкістю зв’язку. Висока мобільність під час експлуатації, відсутність демаскуючих ознак та мінімальна кількість персоналу забезпечення вигідно виділяють станції тропосферного зв’язку перед іншими засобами зв’язку. Радіосигнали станції тропосферного зв’язку з точки передачі до точки прийому надходять за рахунок їх розсіювання на неоднорідностях тропосфери. Специфіка ліній тропосферного радіозв’язку визначає яскраво виражений багатопроменевий характер поширення сигналів, що викликають швидкі глибокі завмирання та значні ослаблення сигналу. Явище далекого тропосферного поширення, незрозуміле з позицій теорії дифракції за однорідної тропосфері, описується за допомогою теорії розсіювання, яка потребує глибокого знання фізичних явищ і використовує практично перевірені емпіричні формули та графіки в інженерних методиках розрахунку ліній зв’язку. Розроблення нових та модернізація існуючих станцій тропосферного радіозв’язку набувають дедалі більшої актуальності, а напрями розвитку зосереджуються на створенні малогабаритних станцій тропосферного зв’язку, що мають функції радіорелейних станцій. Створенню систем тропосферного радіозв’язку передувала низка теоретичних розробок, один з яких ґрунтується на понятті ентропії кількості інформації, що дає змогу проводити кількісний опис процесів передачі інформації, установити загальні закономірності і визначити пропускну спроможність каналу. Даний підхід, головним чином, зосереджений на кодуванні і декодуванні, розглядуваних із найбільш загальних позицій. Цей напрям зумовлює необхідність застосування математичного моделювання та чисельних методів під час створення та випробування обладнання ліній тропосферного радіозв’язку.
Посилання
Закон України від 16.12.2020 № 1089-IХ «Про електронні комунікації». URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1089-IX#Text.
Концепція побудови Електронної комунікаційної мережі Збройних сил України, затверджена Головнокомандувачем ЗС України від 2021 р.
ВКП 6-00(01).01 Доктрина «Зв’язок та інформаційні системи», затверджена Головнокомандувачем ЗС України від 01.07.2020.
ВСТ 01.112.001-2006 Військовий зв’язок. Терміни та визначення.
Степаненко Є.О., Димитраш В.О., Димитраш О.В., Кокошинський В.В. Перспективи розвитку тропосферного зв’язку в інформаційно-телекомунікаційних системах спеціального призначення. Сучасні інформаційні технології у сфері безпеки та оборони. 2021. № 3(42). С. 71–78.
Почерняєв В.М., Повхліб В.С. Стан і напрями розвитку мобільних цифрових тропосферних систем зв’язку. Системи озброєння і військова техніка. 2018. № 2(54). С. 51– 60.
Ільченко М.Є., Наритник Т.Н., Слюсар В.І. Напрямки створення тропосферних станцій нового покоління. Цифрові технології. 2014. № 16. С. 8–18.
Масесов М.О., Субач І.Ю., Руденко Д.М., Станович О.В. Перспективи застосування цифрового діаграмоутворення у станціях тропосферного зв’язку спеціального призначення. Збірник наукових праць ВІТІ ДУТ. 2014. № 1. С. 43–48.
Chandra Bhardwaj Sharat. Characterization and Performance Evaluation of a Typical Troposcatter Channel / Sharat Chandra Bhardwaj, Eisha Madhwal, B.S. Jassal. 2015 Second International Conference on Advances in Computing and Communication Engineering (ICACCE) – 2015, IEEE, Dehradun, India. P. 228–233. URL: https://doi.org/10.1109/ICACCE.2015.115 (дата звернення: 05.06.2021).
Testing of HF modems with bandwidthsof up to about 12 kHz using ionospheric channel simulators.RecommendationITU-RF.1487(05/2000). URL: https://www.google.com/search?client=firefox-b-d&q=recommendation+itur+f.1487 (дата звернення: 05.06.2021).