Морська безпека та оборона

НАЧАСНІ ВИКЛИКИ БЕЗПЕЦІ У БАСЕЙНІ ЧОРНОГО МОРЯ

В. В. Горб — 2024-10-31

Події останнього десятиліття є яскравим індикатором гібридизації традиційних форм військового протистояння. Сьогодні серед форвардів в просуванні політики ескалації конфліктів та агресивного зовнішньополітичного курсу перебуває російська федерація (рф), оскільки починаючи з замаху на анексію Кримського півострову у 2014 році та військового вторгнення в Україну у 2022 тактика і стратегія її дій по відношенню до незалежних територій суміжних держав стає дедалі прогнозованою. Особливе занепокоєння таким станом речей у автора викликає ситуація у басейні Чорного моря, де викрито численні факти нехтування нормами міжнародного права у сфері використання морського простору, зокрема, глобального принципу свободи судноплавства. Автором висвітлено основні ініційовані чи спровоковані російською стороною події та чинники, що створили загрози глобальній та регіональній безпеці й зазначено на невідворотних наслідках таких дій. Шляхом акцентування на деяких кількісних показниках завданої росією шкоди подано висновок про неприпустимість нехтування загальноприйнятими правилами безпеки судноплавства. На підставі висвітлених в статті фактів та ознак порушення країною-агресором правил експлуатації створених в інтересах безпеки на морі автоматизованих інформаційних систем, охарактеризовано можливі варіанти правової оцінки таких діянь в межах кримінального законодавства України. Наведено перелік основоположних нормативних актів міжнародного права у сфері використання моря, зазначено на праві мирного проходження через територіальне море всіх суден та зауважено на низькій релевантності окремих загальноприйнятих конвенцій і угод внаслідок безкарного перешкоджання росією судноплавству задля завдання шкоди економічним інтересам України. Згадано про основні інститути-гаранти безпеки: НАТО, ЄС, ОЧЕС, а також сформовані пропозиції щодо ключових кроків до поліпшення безпекової ситуації в Чорноморському басейні.

ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЮ FPV-ДРОНІВ ПІДРОЗДІЛАМИ МОРСЬКОЇ ПІХОТИ ПРИ ВЕДЕННІ ОБОРОННИХ ДІЙ МОРСЬКОГО УЗБЕРІЖЖЯ

І. П. Зайцєв — 2024-10-31

У сучасному світі, де геополітичні напруги та військові конфлікти стають все більш актуальними, забезпечення безпеки морського узберіжжя визначається як одне з найважливіших завдань для будь-якої країни. Загальна довжина морського кордону України становить 1355 км, з них по Чорному морю -1056,5 км, по Азовському морю – 29,5 км, по Керчинській протоці – 49 кілометрів. Морське узбережжя є ключовим елементом не лише в економічному плані, але й в контексті національної безпеки, забезпечення міжнародної торгівлі та співпраці. Прогнозований напрямок розвитку озброення та військової техніки, а також тактика їх застосування-завдання непросте. В наш час, коли розвиток технологій розвиваються настільки стрімко, що поява нової зброї, здатної провести революцію на полі бою, займаї не роки та десятеліття, а іноді декілька місяців. Сьогоднішній світ вимагає високої готовності та ефективного використання передових технологій у сфері безпеки, зокрема, військових дронів. Поява FPV-дронів, які виконують різні бойові задачі. Призвело до розвитку цього сегменту літаючих безпілотників, які можуть уражати техніку і живу силу, як в якості дронів-камікадзе так і багаторазових БПЛА з механізмом скиду боєприпасів на ціль. Вони становлять велику небезпеку, що змушує шукати нові підходи у тактиці застосування підрозділів на полі бою, нові методи захисту військової техніки, розвитку невеликих за розміром засобів РЕБ для захисту окремої одиниці техніки чи окопу від ураження FPV-дронами. Бо вдале застосування одного чи декількох таких дешевих безпілотників призводить до зниження або виведення з ладу будь-якої, в тому числі й дороговартісної військової техніки. Що є неспівставно витрачених коштів на виробництво/закупівлю FPV-дронів і вартість і часу на виробництво нового танка чи БМП.

ЗАСТОСУВАННЯ ВИЯВЛЕНИХ СИГНАТУР КОРАБЕЛЬНИХ НАВІГАЦІЙНИХ РЛС ДЛЯ ПОКРАЩЕННЯ МОРСЬКОЇ СИТУАЦІЙНОЇ ОБІЗНАНОСТІ

В. І. Коновець — 2024-10-31

У статті розглянуті нові технологічні можливості у вирішенні задачі розпізнавання радіолокаційних сигналів, що випромінюються корабельними навігаційними радіолокаційними станціями (РЛС) для їхньої ідентифікації з точністю до конкретного корабля. Ідентифікація здійснюється за допомогою аналізу індивідуальних особливостей сигналів, які притаманні конкретній РЛС через технологічну недосконалість виготовлення апаратури. Сукупність цих особливостей формує так звану сигнатуру РЛС, яка аналогічна біометричним особливостям людини, на кшталт відбитку пальця. Обґрунтована важливість виявлення сигнатур радіолокаційних сигналів у системі військової радіотехнічної розвідки (РТР). Встановлено, що надійна ідентифікація може бути встановлена за допомогою реалізації двох рівнів обробки сигналів: базового (з обмеженим набором ознак) та специфічного з великою кількістю індивідуальних ознак, що формуються у часовому та частотному вимірах радіолокаційних сигналів. При цьому процес ідентифікації базується на використанні спеціалізованої бази даних сигнатур. Розглянуті вимоги до апаратно-програмного забезпечення РТР з урахуванням необхідності детального аналізу сигналу рівня специфічної ідентифікації випромінювачів, обробки великих масивів даних та досягнень сучасної мікроелектроніки з використанням радіочастотної технології «система на кристалі». Запропонована структура записів параметрів сигналів у базі даних випромінювачів радіолокаційних станцій для їх накопичення, зберігання та використання в обладнанні РТР. Доведено, що використання отриманих результатів ідентифікації корабельних РЛС важливе для отримання досконалої поточної морської ситуаційної обстановки. При цьому розвідка здійснюється приховано за допомогою виявлення та обробки сигналів радарів кораблів противника. Акцентована значущість РТР як джерела додаткової релевантної інформації для формування визнаної морської обстановки.

ПРО ОКРЕМІ ПРОБЛЕМНІ ПИТАННЯ АДВОКАТСЬКОЇ МОНОПОЛІЇ

В. В. Крикун — 2024-10-31

Стаття присвячена дослідженню окремих питань явища адвокатської монополії. Зроблено висновки про те, що після доповнення Конституції України ст. 1312, яка передбачає, що виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення, крім окремих винятків щодо представництва в суді малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, склалася ситуація, яку можна охарактеризувати як адвокатська монополія. У стані адвокатської монополії зменшуються, обмежуються можливості громадян щодо вільного вибору захисника у кримінальному провадженні, представника в суді тільки з числа адвокатів з причин доступності оплати послуг адвокатів. Право захисту у кримінальному провадженні, представництво у суді крім адвокатів необхідно надати іншим фахівцям у галузі права, які за законом мають право на надання професійної правничої допомоги, щоб громадяни мали можливість обрати серед декількох категорій правників. Відповідно наявну проблему доступу громадян до правосуддя у зв’язку розміром оплати праці адвокатів необхідно вирішувати шляхом усунення проблеми монополізації адвокатури та надання можливості залучення інших фахівців у галузі права для виконання функцій захисту та представництва.

ВИКОРИСТАННЯ ІНСТРУМЕНТІВ КРИМІНАЛЬНОГО АНАЛІЗУ ПІД ЧАС ВИЯВЛЕННЯ, РОЗСЛІДУВАННЯ ТА ПОПЕРЕДЖЕННЯ НАСИЛЬНИЦЬКИХ ЗЛОЧИНІВ ЩОДО ДІТЕЙ

С. О. Кузніченко — 2024-10-31

Ця стаття розглядає важливість використання інструментів кримінального аналізу в контексті виявлення, розслідування та попередження насильницьких злочинів щодо дітей. Аналізуються різні підходи та технології, що застосовуються для ефективного реагування на ці злочини. Особлива увага приділяється використанню аналітичних методів, програмного забезпечення, даних для ідентифікації потенційних загроз та забезпечення безпеки дітей. Метою статті є дослідження та аналіз ефективності використання інструментів кримінального аналізу в процесах виявлення, розслідування та попередження насильницьких злочинів щодо дітей. Зокрема, під час дослідження проводиться оцінка сучасних інструментів кримінального аналізу, що використовуються в боротьбі з насильницькими злочинами щодо дітей. Насильницькі злочини щодо дітей є однією з найбільш тривожних соціальних проблем сучасного світу, включаючи фізичне, психологічне та сексуальне насильство. Ці злочини мають серйозні наслідки для постраждалих, впливаючи на їх фізичний та психологічний розвиток і майбутнє життя. Незважаючи на зусилля правоохоронних органів, рівень таких злочинів залишається високим, що вимагає впровадження нових підходів для їх ефективного виявлення, розслідування та попередження. Констатовано, що актуальність дослідження використання інструментів кримінального аналізу у виявленні, розслідуванні та попередженні насильницьких злочинів щодо дітей обумовлена декількома факторами. По-перше, зростання кількості злочинів вимагає негайного реагування та впровадження нових, ефективніших методів боротьби. По-друге, сучасні технології, такі як великі дані та штучний інтелект, відкривають нові можливості для кримінального аналізу. Використання цих технологій може значно підвищити ефективність виявлення та розслідування злочинів. Також у статті розглянуто сучасні інформаційні технології та комп’ютеризовані системи, що працюють з великими обсягами даних. Зокрема, досліджено механізми для автоматизації аналізу даних у протидії злочинності. Працівники Національної поліції України, використовуючи свої повноваження, збирають, накопичують та аналізують інформацію про злочинну діяльність. Вміння користуватися аналітичними інструментами для оперативної обробки великих обсягів даних стає надзвичайно важливим. Висновки статті підкреслюють важливість використання інструментів кримінального аналізу у боротьбі з насильницькими злочинами щодо дітей. Сучасні технології підвищують ефективність роботи правоохоронних органів та забезпечують безпеку дітей.

РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКА ВІЙНА І ЗМІНА СТРАТЕГІЧНИХ ПІДХОДІВ НАТО У СФЕРІ МОРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

І. А. Музиченко — 2024-10-31

У статті досліджується зміна стратегічних підходів НАТО до питань морської діяльності, які відбулися після початку агресії російської федерації проти України у 2014 році. Наданий огляд оцінок безпекового середовища в стратегічних документах Північноатлантичного Альянсу – Стратегічній концепції НАТО 2010 року, Морській стратегії НАТО 2011 року та Стратегічній концепції НАТО 2022 року. Відзначено, що тривалий час морська діяльність НАТО була зосереджена переважно на боротьбі з тероризмом та транснаціональною злочинністю на морі, чому сприяла міжнародна обстановка. Російська агресія проти України змусила НАТО змінити свою позицію відносно росії. Зокрема, була збільшена військова присутність НАТО на східних кордонах, активізований морський компонент. Якщо у Стратегічній концепції НАТО 2010 року росія згадується як країна-партнер, то новою Стратегічною концепцією НАТО 2022 року вона визнана найбільш значною і прямою загрозою безпеці держав – членів Альянсу та миру і стабільності в євроатлантичному регіоні. Автори аналізують зміни, що відбулися в стратегічному безпековому середовищі після початку російської агресії проти України. Серед них – зростаюча роль морської сили в міжнародних справах, про що свідчить участь військово-морського флоту росії в забезпеченні зовнішньої політики рф, зусилля Китаю щодо створення флоту Блакитної води, асиметричні дії Ірана на морі, технологічні зміни, зокрема, широке застосування морських безекіпажних апаратів у російсько-українській війні. Зазначено, що стратегічні документи НАТО, які регулюють морську діяльність, не відповідають новим викликам та загрозам. Метою статті є аналіз змін в стратегічних підходах НАТО, які були здійснені під впливом російсько-української війни та з урахуванням нових безпекових реалій, які виникли в морській сфері після початку російської агресії проти України у 2014 році.

ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАЦЕЗДАТНОСТІ СИСТЕМ ПОЖЕЖОГАСІННЯ В УМОВАХ ПОВНОГО ЗНЕСТРУМЛЕННЯ КОРАБЛЯ

І. С. Попроцький — 2024-10-31

У статті на підставі аналізу досвіду ведення боротьби за живучість кораблів (катерів, суден) Військово-Морських Сил Збройних Сил України, під час відсічі російської агресії проти України була окреслена проблематика, яка пов’язана з забезпеченням живучості кораблів. З множини виявлених проблем щодо забезпечення живучості кораблів, автори статті зосередились на вирішенні проблеми забезпечення працездатності штатних корабельних систем пожежогасіння під час повного знеструмлення та одночасної відсутності можливості доступу екіпажу або аварійно-рятувальної групи до даних систем та засобів управління ними. Пошук одночасно простих, надійних та економічно доцільних технічних рішень щодо модернізації існуючих корабельних систем пожежогасіння, або пошук інноваційних технічних рішень стосовно даного класу систем, які апробовані в морській галузі, визначило актуальність даного дослідження. Авторами статті під час дослідження штатних корабельних систем пожежогасіння за допомогою метода порівняння та методики Plus/Minus/Interesting були виявленні резерви за допомогою яких можна забезпечити працездатність даних систем в умовах повного знеструмлення та одночасної відсутності можливості доступу екіпажу до даних систем. Після дослідження авторами статті схемних рішень різноманітних корабельних систем пожежогасіння були окресленні основні напрямки рішення проблеми забезпечення працездатності систем пожежогасіння в умовах повного знеструмлення. Окремо формалізовані шляхи рішення зазначеної проблематики для кораблів, що будуються, а також під час модернізації існуючих корабельних систем пожежогасіння. У висновках і перспективах подальших досліджень чітко сформульовані напрямки забезпечення працездатності корабельних систем пожежогасіння в умовах активної протидії противника та при відсутності особового складу.